Науково-методична проблема

Науково-методична проблема: Застосування ігрових технологій в логопедичній роботі – запорука розвитку мовлення і мислення дітей.

«Гра робить з дитиною те, що вода з камінчиками».

Софія Русова

Упродовж життя людина грає ту чи іншу соціальну роль, що відведена їй у суспільстві. У дитячі роки гра є основним видом діяльності людини. За її допомогою діти пізнають світ. Без гри дітям жити нудно, нецікаво. В грі діти і підлітки перевіряють свою силу і спритність, у них виникає бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути чогось прекрасного. Гра дарує щохвилинну радість, задоволення, а ще – спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються й закріплюються властивості, вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних, творчих функцій у майбутньому.
Потрапляючи до школи після дитячого садка, дитина зустрічається з іншим видом діяльності – навчанням. Але гра залишається важливим засобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя. Ігрова позиція – могутній засіб виховного впливу на дітей.
У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджувалися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються. До активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні. Гра – одна з найважливіших сфер у життєдіяльності дитини, засіб її повноцінного розумового розвитку. М. Стельмахович зазначав: «Гра вчить зосереджувати зусилля, керувати собою, бути точним, додержувати правил поведінки, діяти з урахуванням вимог колективу».

Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, справедливо вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога та учнів, продуктивної форми їх спілкування з наявними елементами змагання, безпосередності, природного інтересу. Так А. Макаренко називав гру усвідомленою діяльністю, а радість гри – «радістю творчою», «радістю перемоги». А у В.Сухомлинського читаємо: «У грі розкривається перед дітьми світ, творчі можливості особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного дитячого розвитку».
У світовій педагогіці гра розглядається як будь-яке змагання або змагання між граючими, дії яких обмежені певними умовами (правилами) та спрямовані на досягнення певної мети (виграш, перемога, приз тощо). Але гра, будучи розвагою, відпочинком, здатна перерости в навчання, у творчість, у терапію, у модель типу людських відносин і проявів у праці.
Гру, як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим, люди використовували з давніх-давен. Широке застосування гра знаходить у народній педагогіці, у дошкільних і позашкільних установах. На відміну від ігор взагалі, педагогічна гра має істотну ознаку – чітко поставлену мету навчання й відповідні їй педагогічні результати, які можуть бути обґрунтовані, виділені в явному вигляді й характеризуються навчально-пізнавальною спрямованістю. Ігрова форма занять створюється на уроках за допомогою ігрових прийомів і ситуацій.
Для того, щоб застосувати на уроках ігрові технології, треба адаптувати поурочні плани в такий спосіб:
• дидактичну мету сформулювати перед учнями у формі ігрового завдання;
• здійснення навчальної діяльності учнів спланувати за правилами гри;
• навчальний матеріал подавати в ігровій формі;
• успішне виконання дидактичного завдання пов'язати з ігровим результатом.

Дидактичні ігри спрямовані на вирішення конкретних завдань навчання і виховання. Вони мають свою структуру: ігровий задум, мету, ігрове завдання, ігрові дії. Слід зазначити, що у грі немає джерела знань в особі вчителя. Процес навчання розвивається мовою дій. При цьому в результаті активних контактів один з одним вчать і вчаться усі учасники гри. У своїй педагогічній діяльності я намагаюсь так організувати ігрову діяльність, щоб ігрове навчання було ненав’язливими, а гра щоб була добровільною й бажаною.
При застосуванні ігрових технологій звертаю увагу на індивідуальні особливості дітей.. Головне організувати гру так, щоб збігалися мета навчання і бажання дитини. Тому для зацікавлення учнів дидактичною грою коротко й точно, безпосередньо перед її початком, пояснюю правила гри.
Один з відповідальних моментів у дитячих іграх - розподіл ролей. Ролі розподіляю по-різному, але НЕ враховую при цьому стать дитини, її вік, фізичні особливості. Іноді призначаю на роль сама, або доручаю розподілити ролі капітанам команд, або пропоную добровільне прийняття ролі дитиною за її бажанням, або дозволяю дотримуватися черговості виконання ролей у грі. При розподілі ролей намагаюсь робити так, щоб роль допомагала неавторитетним - зміцнити авторитет, неактивним - виявити активність, недисциплінованим - стати організованими, дітям, які чимось себе скомпрометували, повернути загублений авторитет, новачкам і дітям, які цураються дитячого колективу, виявити себе, здружитися з усіма.
При організації гри дотримуюсь принципів:
• добровільність участі дітей у грі;
• принцип розвитку ігрової динаміки;
• принцип підтримування ігрової атмосфери (підтримка реальних почуттів дітей);
• принцип взаємозв'язку ігрової та неігрової діяльності;
• принцип переходу від найпростіших ігор до складних ігрових форм.
В логопедичні роботі роль ігрових завдань дуже важлива, адже вони сприяють розвитку уваги, пам'яті, мовлення, мислення, моторики, кмітливості, спостережливості, рівноваги. Саме в грі діти найлегше засвоюють складні синтаксичні конструкції, узагальнюючі поняття, навчаються контролювати своє мовлення.

Відкрите логопедичне заняття "Свято зимуючих птахів"